World Challenge Pulpit Series Newsletters

Зміни мене, Господь

wcadmin — Wed, 12 Mar 2008 09:26:55 -0500

Недавно я був сильно розчарований тим, що ми християни називаємо наставництвом. Зараз існує більше навчених наставників ніж за всю попередню історію церкви. Також є безліч книг з порадами і посібників, які пропонують духовну пораду з будь-якого питання, від одруження до фізичної здоров'я та виховання дітей.

Але сумно, що існує безліч занепокоєних людей, шлюбів та сімей в церкві ніж будь-коли раніше. Хаос в християнських домівках сьогодні важко описати словами і, улюблені, такого не повинно бути.

Скажу зразу - я не проти християнського наставництва . Багато людей прислухаються до отриманих порад, і це виліковує їх життя, шлюби і ситуацію дома. Насправді, наставництво стало головним служінням в церкві Ісуса Христа. Майже кожне велике зібрання у Америці має щонайменше одного постійного духовного порадника серед служителів. Ми в Таймс Сквер Чорч також маємо духовних наставників.

Але я бачу все більше і більше занепокоєних християн, що взагалі не реагують на поради, які вони отримують. Їм можуть служити тижнями, навіть місяцями, без результатів. Пастир чи наставник може проводити їх крок за кроком через писання, показувати їм ясно справедливість Божого слова. Він може казати, "Ось, що Господь говорить про вашу проблему. Він каже, що вам слід робити наступне... " Він протистоїть їм із фактом, що якщо вони не залишать свій гріх, то накличуть на себе Божий суд.

Але на жодного з них не вдається вплинути. Чому? Тому що покривало лежить на їх очах. Вони хворі жахливою сліпотою до свого гріха і потребують зміни.

Багато християн гризуть одне одного, воюють в гіркоті. Деякі подають позови на рідних, ведучи їх до суду. Матері віддаляють дочок від себе, батьки не говорять із синами. Всі вони називають себе тими, хто любить Ісуса - але вони все ще впадають у злість, образи, сварливість. Це якийсь хаос.

З того часу, як я почав служити пастирем, мені довелося бути свідком багатьох сімейних війн. І я можу засвідчити, що лише кілька з цих війн були вирішені без зовнішнього надприродного втручання. Чому? Кожен хоче щоб інша людина змінилася.

Одна сторона каже мені - "Чому він такий впертий? Це жахливо. Йому потрібно змінитися." Тоді я чую щось схоже від іншої сторони: "Чому у неї таке нестерпне серце? Вона знає, що я стараюсь з усієї сили. Це те, що я заслужив за свою доброту до неї?"

Це завжди проблема того, кому слід змінитися. Це є причиною того, що поради не матимуть впливу, поки Божі діти не змінять чогось. Нам усім слід щодня мати таку щиру молитву - "О Господь, зміни мене."

Ми можемо провести багато часу у такій молитві - "Господь, зміни мої труднощі... зміни моїх співробітників... зміни ситуацію у моїй сім'ї... зміни умови мого життя..." Але ми рідко молимося цією найбільш важливою молитвою: "Зміни мене, Господь. Справжня проблема не у моїй дружині, моєму друзі. Я є тим, хто потребує молитви."

Бог керує кроками і життями всіх Його дітей. Він не дозволяє щоб щось у нашому житті трапилося випадково чи волею долі. Це означає, що Він дозволяє кризу у вашому житті. Що Він хоче вам через неї сказати? Він каже, що вам потрібно змінитися.

Подобається вам чи ні, ми всі знаходимося у процесі зміни, в той чи інший бік. В духовному світі немає такої речі як просте існування, ми неперервно змінюємося, на краще чи гірше. Ми стаємо більше схожими на нашого Господа чи більш схожими на цей світ, зростаємо у Христі чи відходимо від Нього.

Отож, чи стаєте ви своїм духом більш схожими на Ісуса? Чи дивитеся щодня тверезо у дзеркало і молитеся: "Господь, я хочу, щоб будь-який бік мого життя відповідав Твоєму образу"?

Чи ваша образа пустила корінь і народжує бунт та важке серце? Чи навчилися ви застосовувати до себе викриваюче слово Бога і голос Його Духа? Чи ви вивергаєте те, що ви на вашу думку християнин ніколи не може сказати? Чи ваше серце незмінно твердішає?

Якщо це стосується вас, я вам прямо скажу: ви не отримаєте визволення до тієї пори, поки не змінитеся. Ваше життя лише стане більш хаотичним і ваші справи стануть гіршими. Перестаньте вказувати на обставини, показувати пальцем, виправдувати себе. Бог не зустрінеться з вами, доки ви не встанете і визнаєте: "Ніщо не зміниться поки не змінюся я."

Покличте Господа у щирій молитві: "Зміни мене, Господи. Заглибся глибоко у мене - покажи мені, де я помилився і відійшов у бік. Покажи мою гордість, гнів, упертість та гріх. Допоможи мені полишити усе це."

Скільки експертів, порадників, одиноких ночей і безплідних зусиль вам потрібно перш ніж ви дійдете до істини? Якщо має відбутися якесь зцілення чи оновлення, ви маєте взяти на себе відповідальність. Ваше чудо залежить від вашої зміни.

Якщо у вас є бажання змінитися Слово Бога ясно вказує на два кроки, які вам потрібно здійснити. Бережіть Його слово і ви відчуєте постійну зміну у вашому житті:

Павло описує одну зміну яка має відбутися перш ніж будь-які інші стануть можливими:

"Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю, і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає. Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі. І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці." (2Кор.3:12-15)

"Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало. Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода. Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа. " (2Кор.3:16-18)

В цьому уривку Павло мав на увазі сліпоту юдеїв щодо Ісуса як Месії. Але він тут висловлює принцип, який можна застосувати до усіх людей євреїв чи язичників. Він говорить про сліпоту до біблійної істини. Звернемо увагу на вірш 14: "Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі."

Зрозумійте будь-ласка, люди, яким писав Павло, були щирі. Вони вірно вивчали книги Мойсея, закон та пророків, псалми Давида. Вони мали страх перед словом Бога, навчаючись йому та вільно цитуючи його. Але все одно на їхніх очах було покривало.

Ми кажемо про покривало, розмірковуючи про духовне покривало, яке вкриває очі юдеїв, мусульман, та інших, яке закриває їм правду про Ісуса. Вони читають ясні перестороги Бога в писанні, вони чують проповіді у силі - але це не досягає їхнього серця. Насправді, вони продовжують робити справи, які засуджує слово Бога. Погляньте на ці приклади:

"Бо якщо відпускаєте людям їхні провини, відпустить і вам ваш небесний Батько; якщо ж не відпускаєте людям [їхніх гріхів], то й ваш Батько не відпустить вам ваших гріхів." (Матв.6:14,15)

Як більш ясно міг Бог пояснити справу прощення? Але багато християн тримають в собі образу, та думки про помсту. Вони стверджують, "О так, я пробачив цю людину" - але в їх словах нема їхнього серця. І Бог це добре знає.

Можливо, такого християнина хтось жорстоко образив або він був використаний кимось - своїм начальником, своїм чоловіком чи дружиною, співробітником, другом. Тепер він думає, що має виправдання тримаючи в собі злість та непрощення. Але писання говорить, що якщо він дозволить перебувати у серці навіть граму непрощення, його гріхи почнуть збиратися йому на засудження.

Подумайте, в якій жахливій небезпеці цей віруючий. День за днем його гріхи накопичуються. Молитви його залишаються непочутими. Він перебуває сам, завжди в небезпеці, його душа відкрита для впливу демонічних сил. І коли він буде стояти перед Богом на суді, кожен з його гріхів випливе і буде звинувачувати його. Жодна його погрішність не буде вибачена, тому що він не пробачив інших.

Він почує Господа, "Я тебе застерігав, кликав до тебе, говорив так ясно як міг, але ти не слухав. Натомість, ти тримався за непрощення. І тепер, Я не пробачу тебе." Це ж наслідком духовної сліпоти.

"Бо ненавиджу розвід, говорить Господь, Бог Ізраїлів, і того, хто вкриває насильством одежу свою, промовляє Господь Саваот. Тому свого духа пильнуйте, і не зраджуйте! " (Малахії 2:16). Писання говорить ясно, що Бог ненавидить розлучення. Але багато віруючих сьогодні говорять своїм пастирям чи друзям: "Я молився про розлучення і Бог сказав мені - гаразд."

Ні. Бог відповідає на цю брехню зразу у наступному вірші: " Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще: Чим ми мучимо? Говоренням вашим: Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має, або: Де Бог правосуддя? " (вірш 17).

Іншими словами Господь говорить: "Ви ходите до церкви, співаєте хвалу і носите християнську посмішку. Ви поступаєте по-зрадницьки з вашим блжднім і вивертаєте моє слово по своєму. Я вже сказав вам, що я ненавиджу розлучення, але ви йдете на це. Ви навіть кажете що це добре, стверджуючи що я схвалив це. Але ви сліпі. Ви відмовляєтеся вірити, що я буду судити вас за непослух."

Рівень розлучень серед християн сьогодні такий же великий як серед невіруючих. Скажіть мені - слово Бога є не більше ніж жарт для вас? Невже Його застороги можуть бути відкладені вбік як всього лише пропозиції, а не повеління? Ні, ніколи. Навколо очей церкви знаходиться покривало. І Бог попереджує нас, "Жодні поради не принесуть вам користі, якщо ви не будете виконувати мої заповіді. Моє слово має стати правилом вашого життя."

(Це не є докором тим, хто уже був розлучений. Розлучення неминуче у певних ситуаціях, в таких як фізичні образи, перелюб чи залишення сім'ї кимось з невіруючих - жінки чи чоловіка.)

"Я ж кажу вам: Любіть ваших ворогів, [благословіть тих, що проклинають вас, добро робіть тим, що ненавидять вас,] і моліться за тих, що [нападають на вас і] переслідують вас,(Матв.5:44) "Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає" (Приповісті 15:1). "Гніваючись, - не грішіть: сонце хай не заходить у вашому гніві; (Еф.4:26)

Тисячі радників можуть сказати вам, що ви маєте право бути злим, відчувати образу, або утримувати прощення. Але їхні слова не варті нічого. Слово Бога є головним і остаточним. І якщо ви не боїтеся його - якщо ви не збираєтеся виконувати Його настанови в усьому - значить вам не слід сподіватися на визволення.

Біблія говорить вголос і досить ясно до всіх, хто готовий слухатися Господа: "Ви не можете змінитися якщо, ви свідомо залишаєтеся сліпими до слова Бога."

Павло каже, що перш ніж ми зможемо позбутися сліпоти, нам потрібно навернутися до Бога. "Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало." (2Кор.3:16). Грецьке слово, що відповідає "навернуться" тут означає "змінити напрям." Коротко кажучи, Павло говорить, "Вам потрібно визнати, що шлях яким ви йшли привів вас до спустошення, руйнування, відчаю."

Якщо у вашому житті зараз є безлад - є щось що зовсім погане, ваші справи у стані краху - знайте - вам слід змінити напрямок у житті. Ви можете думати, "Це все мій чоловік, у нього поганий стан. Я почекаю поки він зміниться." Чи, "Моя дружина приречена на катастрофу, поки вона не зміниться." Чи, "Мій начальник зовсім неправий. Щось має змінитися у ньому."

Ми ясно бачимо помилки і невірні вчинки інших. В той самий час, ми сліпі до того, нам потрібно змінитися. Нам потрібно зустрітися з реальністю - визнати перед Богом, "Це я, Господь. Я є той, кому слід змінитися. Будь-ласка, Батьку, покажи мені де я зробив зле."

Як ми можемо змінити напрямок? Як ми можемо навернутися до Бога і прибрати покривало? Ось вказівка, яку Павло дає нам:

1. Зміни є винятково роботою Святого Духа. "то наскільки славнішим буде служіння Духа?" (2Кор.3:8). Ми просто не можемо змінити себе. Тільки Дух Божий може створити в нас славний образ Христа.. Ми чули вже як говориться, "Коли людина навертається до Бога, Бог знімає покривало з її очей." Це робота лише Святого Духа.

Ми також читаємо, "Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода" (вірш 17). Слово "свобода" тут означає "більше не раб; вільний від зобов'язань; вільний, неприкований." Так описується свобода, яку ми отримуємо, коли наші очі відкриваються. Раптово, ми бачимо речі у новому світлі. Лише Святий Дух може зруйнувати спосіб в який ми дивилися на світ попередній час нашого життя, розвернути нас і направити істинним шляхом.

Коротко кажучи, навернення, про яке Павло говорить тут, означає повне покладання на Святий Дух. Це також означає полишення будь-яких небіблійних порад, усіх ідей і планів, які ви маєте, і прохання до Святого Духа, щоб лише Він вів вас і управляв вами.

Павло мав досвід такого навернення. В Діях 9, коли він ще був відомий як Савл, він йшов невірним шляхом. Він мав покривало на своїх очах - він їхав в Дамаск для переслідування там християн. Савл дійсно вірив, що він робить приємне Богу, арештовуючи віруючих та кидаючи їх до в'язниці.

Але Господь зупинив цього чоловіка і показав кризу в його житті. Коли Ісус зустрів Савла на дорозі в Дамаск, він вразив його світлом, яке було настільки сильним, що осліпило його. Потрібно було відвести незрячого в дім у Дамаску, де він перебував поки не прийшла божа людина Ананій. Ананій йому сказав:

"... Послав мене Господь Ісус, що з'явився тобі в дорозі, що нею ти йшов, щоб ти прозрів і сповнився Святим Духом. І одразу відпала від його очей наче якась луска: він став видючий, устав, охрестився " (Дії 9:17-18).

Савл віддав Святому духом своє минуле, майбутнє, абсолютно все - і покривало було тієї ж миті знято з його очей.

2. Зміна також вимагає того, що Павло називає відкритим обличчям. Він пише: "Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ..." (2Кор.3:18). Корінь виразу для "відкрите обличчя" має захоплююче значення. Він означає повне стан повної відкритості, щоб Бог викрив кожну приховану річ вашого серця - з метою позбавитися її.

Цей стан відкритості обличчя є благанням: "Випробуй мене, Господи - перевір чи є в мені щось грішне. Вкажи мені де живу незгідно до Твого слова. Я хочу бути визволеним від усього, що не схоже на Тебе. З будь-яким проявом гордості, моїми амбіціями, моїм егоїстичним розумом, моїми виправданнями. Я знаю, що не можу дістатися кореня проблеми мого стану. Святий Дух, мені потрібна твоя сила і мудрість. Я відкладаю будь-яку надію вирішити це своїми силами."

Для багатьох віруючих це дуже важка справа. Вони все своє минуле християнське життя прожили своїм розумом та мудрістю. Тепер прийняти речі які їм зовсім не подобаються, і відмовитися від контролю життя самими своїми силами, їм дуже важко.

Бог був змушений позбавити мене гордощів в цій частині мого життя кілька років тому. Тепер, дякуючи Господу, я спокійно ставлюся до того, коли мені не вдається контролювати справи. Моя постійна молитва - "Господь, я наробив таких дурних справ. Я припустився таких жахливих помилок і привів своє життя у гармидер. Будь-ласка, Господь - виправ це все замість мене. Я не можу цього. Тільки Ти можеш." Дяка Йому, що Він з радістю виправляє наші помилки, коли ми шукаємо виконувати Його волю.

Скло, про яке говорить Павло означає дзеркало (в англійському перекладі Павло говорить, що ми дивимося наче у скло - прим. перекладача). І, улюблені, нашим дзеркалом є слово Бога. Лише воно точно відображає нам наш стан. Павло говорить нам: "Підійди до дзеркала Божої правди і глянь на своє життя. Скажи Господу, що ти на невірному шляху і хочеш змінитися. Проси Його Дух змирити тебе і відкрити Його слово. Відкинь поради інших, свої ідеї, ваші видумки. Натомість, поверніться до Святого Духа з повною довірою. Вірте в те, що Він говорить вам."

Якщо ви будете покладати надію лише на Святий Дух, відкидаючи іншу допомогу, Він прибере покривало з ваших очей. Він також пошле Святого Дуа для допомоги в вашому житті і ви почнете змінюватися з того моменту.

3. Павло підсумовує, що ми змінюємося в образ Христа поступово. Це не трапиться за одну ніч. Це проходить повільно... крок за кроком... в той час як ми шукаємо Його і слухаємося Його слів: "Ми всі .... перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа" (2 до Коринтян 3:18).

Ви можете не відчувати цього, але ви змінюєтеся кожного разу, коли відкриваєте Біблію і читаєте Його слово з відкритим серцем, кожного разу, коли стаєте навколішки і віддаєте Йому якісний час, кожного разу, коли ви просите Святий Дух керувати вами і вчити вас. Ви можете думати, що немає ніякого прогресу, але він є.

Святий Дух прагне зробити ці три чудові зміни в нас:

1. Перша зміна це зростаюче знання, що Бог буде милостивим до нас протягом усіх наших випробувань. "Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги. " (2 до коринтян 4:1).

Ось яким є служіння милості, яке ми отримали від Святого Духа: Він відкриває наші очі на ніжну милість Христа до нас. Він вселяє у нас внутрішнє знання, що Господь на нашому боці, що Він - за нас. Також, Він вказує наскільки Бог бажає зберегти нас від падіння, наскільки Він співчуває нам в усьому, через що ми проходимо, наскільки Він піклується про нас, знаючи нашу слабкість.

Прямо зараз, можливо, ви відчуваєте, що вас засуджують і не люблять. Диявол хоче, щоб ви повірили, що Бог залишив вас опиратися на вашу силу - що ви заслуговуєте страждання, що це все, що є приготованим для вас, що немає надії. Улюблені, це є брехнею із пекла. Бог хоче більш за все забрати від вас спотворене уявлення про Нього. Він ніжно любить вас - і Він вже встановив час, щоб дати вам усі наготовлені милості.

Давид жалібно голосив, коли він був зломлений своїм станом: "Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій... Уподобився я пеликанові (в пустелі пелікани не живуть, невже так говорить переклад?) пустині, я став, як той пугач руїн! Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене! І попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую... Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава! " (Псалом 101:4, 8-10,12). Він cтогнав, "Я в жахливому стані, фізично, розумово і духовно."

Але це був саме той час, який встановив Бог для того, щоб визволити Давида. І Господь швидко прийшов із милістю, допомогою і втішенням. Давид свідчив, "Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець" (Псалом 102:14).

Встановлений Богом час визволення Давида був у найважчий час, коли він думав, "Від мене нічого не залишилося." Подібним чином сьогодні Бог встановив час визволення і надання допомоги нам, і звичайно вона приходить у найважчий час наших труднощів. Це час, коли ми вже більше не боремося своїми силами. Натомість ми визнаємо: "Господь, я не можу зробити цього, я привів все у безлад. Я віддаю все в Твої руки."

2. Інша зміна, яка має місце в нас - ми перестаємо нав'язливо не думти про те, щоб полишити все: "... маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги " (2 до коринтян 4:1).

Бог хоче, відвести наш погляд з нашого стану і щоб ми перестали фокусувати його на тому, наскільки все погано. Правдою є те, що труднощі, які тривожать нас не закінчаться одразу. Вони навіть можуть ускладнитися. І Він знає, що якщо ми будемо фокусуватися на змінах у нашій ситуації, ми лише впадемо у тривогу і депресію. Ми стомимося і виснажимося, втративши надію.

Але коли Господь виявляє Свою милість до нас, ми відходимо від стану запаморочення. Згодом у нас з'являється зростаюче переконання, що Бог працює в нас. Ніщо так не може задовольнити внутрішню людину, як це знання: "Рука Бога на мені. Я ще не досяг - але я знаю, що я йду вірним шляхом. Я рухаюся до Господа."

День у день ви будете зміцнюватися у Господі. Він дасть вам мир і відпочинок. І ви будете піднесені високо над вашою ситуацією, ніщо не буде у змозі кинути вас у відчай знову.

3. Третя зміна, яка має місце - повна відмова від таємних речей і нечесності. "Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом" (2 до коринтян 4:2).Це означає, що ми більше не шукаємо у Біблії виправдання нашим гріхам. Ми не знаходимо причин для вибачення коли робимо зле.

Бог хоче, відвести наш погляд від нашого стану і сказати нам, щоб ми перестали фокусувати його на тому, наскільки все погано. Правдою є те, що труднощі, які тривожать нас, не закінчаться одразу. Вони навіть можуть ускладнитися. І Він знає, що якщо ми будемо фокусуватися на змінах у нашій ситуації, ми лише впадемо у тривогу і депресію. Ми стомимося і виснажимося, втративши надію.

Ви можете більше не шукати порад, самодопомоги чи стосунків для оновлення, поки Бог не зробить у вас зміну в кожній з цих сфер. Відкладіть все на задній план, поки ви не будете готові відкинути кожен скритий гріх.

Коли ви підкоритеся Слову Бога і змінюючій силі Його Духа, вам не потрібно буде переконувати інших, що ви змінюєтеся. Коли ви будете ходите в істині, Святий Дух доручить вас сумлінню усіх навколо вас. "... але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом."

Грецьке слово, що відповідає "доручуємо" тут, означає "Боже схвалення." Павло каже, "Вам не потрібно робити на будь-кого враження, що ви змінюєтеся. Бог торкнеться їх сумління, кажучи їм всередині - Ця людина має благословення і схвалення. "

Ніякі аргументи не зможуть заперечити внутрішню очевидність того, що Святий Дух вклав у вас. Насправді, ваша зміна або приверне інших або буде викриттям їм (Нема протиставлення, подивися ще раз англ. Версію Може так: відверне). Відчуття присутності Христа в вашому житті вразить їх прямо у совість. Це саме той час, коли ви знайдете силу впливати на інших навколо вас - через зміни, які будуть проходити в вас. Ваші стосунки відновляться. І ви відновите свій духовний авторитет у своєму домі.

Ви вже не будете жити очікуванням змін, які мають статися в інших. Натомість, ви будете так збадьорені змінами, які буде робити Бог у вас, що ви зрозумієте що вам потрібно: "Господь, я знаю - все у твоїх руках. Я віддає себе Твоїй волі. Лише зроби в мені те, що має бути зробленим."

Зараз час віддати цілком ваші проблеми в Його руки. Перестаньте шукати способу подолати кризу. Натомість, шукайте, щоб Бог змінив вас і зробив вас переможцем. Стійте у Його Слові. Кличте з терпіння Його Ймення. Вірте Святому Духу. І зробіть це постійним криком вашого серця: "Зміни мене, о Господь."

Досконале серце

wcadmin — Wed, 12 Mar 2008 09:29:36 -0500

Чи знаєте ви, що ходити перед Господом із досконалим серцем — це можливо? Бог сказав Авраму, "Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!" (Буття 17:1).

Бог також сказав дітям Ізраїля: "Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм" (Повторення Закону 18:13). Давид поклав у своєму серці слухатися цього повеління. Він сказав: "придивлятимуся до дороги невинного... Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого" (Псалом 100:2).

Писання також вказує на те що Соломон відпав від Божого повеління бути досконалим: "і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида... І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид." (1а царів 11:4-6).

Господню заповідь бути досконалим ми також можемо побачити у Новому Заповіті. Ісус сказав, "Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! " (Матвія 5:48).

Павло писав: "... щоб учинити кожну людину досконалою в Христі. " (до колоссян 1:28); і в цьому ж листі - "... щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею" (4:12).

Також Петро сказав, "А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує. " (1 Петра 5:10).

Досконалість не означає серце абсолютно безгрішне і без вад. Людина оцінює по зовнішньому вигляду по тому, що вона бачить. Але Бог оцінює серце, невидимі мотиви (1а Самуїлова 16:7). Про Давида сказано, що він мав досконале серце перед Богом "всі дні його життя," але він не завжди був вірним Богу. Його життя назавжди було помічено перелюбом і добре відомим вбивством.

Простим визначенням досконалості є слова "повнота", зрілість. В єврейській та грецьких мовах, визначення включає: праведність, бути незаплямованим, без вади, повністю слухняним. Вона означає завершення розпочатого, повне здійснення. Веслі називав її "незмінний послух."

Досконале серце є чутливим. Воно швидко і повністю відповідає на прохання Господа, нашіптування і Його перестороги. Таке серце завжди говорить: "Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе! Покажи мені шлях і я піду ним."

Одного разу, коли я повертався з ферми в Пенсільванії, яка належить нашому служінню «Тін Чалленже», в місто Нью-Йорк, Господь проговорив до мене. Він сказав: «Є така річ як досконале серце, і Я хочу показати тобі, що це таке, щоб ти міг шукати її».

Тоді Бог відкрив моєму духу, що Христос має стосунки з тим, хто ходить перед Ним з досконалим серце і показав мені три особливості, які відрізняють таке серце.

Досконале серце кличе з Давидом: «Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!(Пс.138.23-24).

І Бог дійсно випробовує наші серця, Він сказав також Єремії: «Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки»(Єр.17:10).

Це також підтверджується в Першій книзі хронік, 28:9: «...бо Господь вивідує всі серця». Єврейське значення цієї фрази: «Я проникаю, Я досліджую глибоко». Із цим перегукуються вірші Нового Заповіту: «Усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1Кор. 2:10).

Дух також попереджає наше серце про небезпеку гріха. Коли Ісус говорив про «глибини сатанинські» (Об.2:24), то стверджував, що зло входить глибоко в душу і коріння його досягає пекла. Давид сказав про нечестивого: «І думки нутрощів, і серце людини — глибокі»(Пс.63:6 - англ. пер.).

Всі ці місця є святим застереженням для нас. Вони попереджають: «Ти не усвідомлюєш, як глибоко впливає на тебе всяка спільність із гріхом. Якщо ти стоїш на дорозі гріха, ти занурюватимешся у глибини самого диявола, глибини таємничі, бездонні і недосліджені. Ці дороги ведуть до пекла». Однак, в ці останні дні гріх замаскований своєю складністю, підступністю та витонченістю. Він приходить під виглядом мистецтва, культури і освіти. Писання застерігає: «Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: Хто нас бачить, і хто про нас знає?» (Iс.29:15).

Досконале серце прагне, щоб Святий Дух приходив і випробовував його, щоб освітити всі внутрішні куточки, щоб дослідити, викрити і викорінити все, що не Боже. Однак ті, хто ховає таємний гріх, не хочуть, щоб їх викривали, випробовували чи вивчали.

Ритуал старозавітньої скинії дає ясний приклад святого ходження перед Богом, як це має робити церква. Скинія мала зовнішнє подвір’я, де заколювали жертовну тварину. І її кров’ю покривався гріх. Але там була також умивальниця, або таз, де очищалися. Ні один священик не міг увійти у внутрішній двір — Святе Святих — і спілкуватися з Богом віч-на-віч перш, ніж був очищеним.

Однак, «сучасна Євангелія» каже: «Просто йди до вівтаря і вірою надійся на пролиту кров, а потім сміливо заходь у Святе Святих. Твій Татусь любить тебе і очікує тебе. Він бачить в тобі лише Ісуса. Тобі не потрібно перевіряти своє серце, твій гріх покритий кров’ю. Всі ці копання і дослідження приносять лише осудження і вину».

Християни, яким це до душі, вірять, що вони можуть проминути умивальницю, омиття водою Слова, якого ми потребуємо. Вони думають, що можуть зайти у святиню, не присвятивши себе Йому, коли їхнє серце кипить гріхом і захоплене гріховними звичками, а потім вихвалятися: «Я праведний перед Богом у Христі». Вони нічого не хочуть, окрім прощення своїх гріхів — короткий шлях до слави. Вони не хочуть ніякого болю, ніякого хреста, ніякого очищення, і походжають всюди, вигукуючи: «Я перебуваю під кров’ю, я безпечний!».

Ті, хто так каже, як свою основу беруть цей вірш: «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха»(1 Ів.1:7). Але цей вираз є лише закінченням думки Івана. Ось вона: «Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха»(1 Ів.1:6-7). Ми повинні ходити у світлі, якщо надіємося бути очищеними від гріха. Ісус сказав: «Ви вже очищені через слово, яке Я вам проповідував»(Ів.15:3). І Він не говорив тут до світу, але до церкви. В Об’явленні, 2:23, Ісус сказав: «Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими».

Ми не повинні обманюватися: досконале серце прагне чогось більшого, ніж безпека або прощення гріха. Воно хоче завжди перебувати у присутності Божій, пробувати у спілкуванні з Ним. Спілкуватися — означає говорити з Богом, ділити ніжну близькість з Ним, шукати Його лиця і відчувати Його присутність. І це те, що ми отримуємо у Святому Святих. Наше наближення до Бога повинне відбуватися так: прощення, очищення, посвячення, спілкування.

Господь вивірює серця не для кари, а для виправлення. Його мета не впіймати нас у гріху чи засудити, але підготувати до входження у Свою святу присутність — немов чистий посуд. «Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману, нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!»(Пс.23:3-5).

Псалмотворець говорить: «На Тебе надіялись наші батьки, надіялися — і Ти визволив їх. До Тебе взивали вони — і спасені були, на Тебе надіялися — і не посоромились»(Пс.21:5-6). Знову і знову Давид свідчить: «На Господа надіюсь»(Пс.101:1), «Боже мій! На Тебе надіюсь»(Пс.24:2).

Єврейський корінь слова «надіятись» має зміст «кинутися з кручі». Це означає бути як дитина, яка високо вилізла і не може злізти. Вона чує, як батько кричить: «Скачи!», і слухняно кидається в батьківські руки. Чи не в такому становищі перебуваєте ви тепер? Чи не на краю ви, вагаючись і не маючи іншого вибору, як кинутись до рук Ісуса? Може, ви просто змирилися зі своїм становищем, але це не надія; це ніщо інше, як просто фаталізм. Надія — це те, що відрізняється від пасивної покірності, — це діюча віра!

Коли ми більше прагнутимемо Ісуса, то пересвідчимося, що наша надія на Нього має добру основу. Ми вже не просто приходитимемо до Нього за допомогою у безвихідних обставинах, а ходитимемо у такій близькості із Ним, що будемо чути Його попередження про випробування, які чекають нас попереду.

Якщо ти дійсно у спільності з Христом, то ти не боксерська груша для диявола. Він не має вільного доступу, щоб тривожити чи торкатися тебе. Що за батько я був би, якби дозволив торговцю наркотиками, бандиту чи тому, хто розбещує малолітніх, мати вільний доступ до будь-кого з моїх дітей? Однак ми часто говоримо: «Диявол зробив мені це, Він зачинив ці двері… Він звалив це на мене…» Я запитую вас: «Як ви думаєте, де ваш Батько? Спить, що Він не турбується про вас? Невже насправді ви думаєте, що Він залишить вас легкою здобиччю насильників і вбивць?»

Ніколи! Пам’ятайте, що сатана не міг доторкнутися до Йова без дозволу Бога. Бог повинен був понизити стіну довкола Йова, щоб сатана міг добратися до нього. Писання також каже, що Ісус «був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушував» (Мт. 4:1). Наш Бог завжди всім управляє, сатана ніколи, ні однієї миті, не був і не буде поза межами, окресленими Божим Словом.

Ангел сатани приходив до Павла, але тільки тому, що Бог дозволив це. Господь не хотів, щоб Його слуга загордився, отримавши великі відкриття. Бог слідкував за життям Свого слуги, хоча щонайменше два рази, коли Павло хотів прийти до солунян, «сатана перешкодив йому» (1 Сол. 2:18). Але диявол не міг зупинити Божу роботу: віруючі в Солуні стали для Павла «вінцем радості».

Так само Бог може дозволити дияволу мати доступ до нашого життя через різні причини: наш гріх чи непослух можуть привести нас на сходинки ґанку диявола. Бог прагне, щоб ми навчилися довіряти Йому, Його досконалій доброті і ніжній турботливості. Він може дати нам кілька важких уроків, щоб ми побачили, ким Він є насправді.

Серце, в якому є надія, завжди твердить: «Кожен мій крок передбачений Богом. Він мій люблячий Батько, і Він допускає страждання, спокуси та випробування, але він ніколи не дасть більше, ніж я можу понести, бо Він завжди вибавляє. У Нього є вічний план і мета для мене. Він порахував кожну волосину на моїй голові, і він сформував мене, коли я був ще в материнській утробі. Він знає, коли я сідаю і лягаю, тому що я — зіниця Його ока. Він Господь не тільки наді мною, але й над кожною подією і ситуацією, яка стосується мене».

Колись я думав, що знаю, що таке впокорене серце. Я відчував, що пережив багато зневаги, перш ніж Дух Святий показав мені глибше значення цього. Як сказав Давид: «Господь зламаносердим близький і впокорених духом спасає» (Пс. 34:19).

Він також сказав: «Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже» (Пс. 51:19).

Впокорення це щось більше, ніж печаль чи оплакування; більше, ніж засмучений дух. Багато тих, хто плаче, не впокорені серцем. І Багато тих, хто лежить перед Богом і кричить, не впокорені в дусі. Істинна покора вивільняє в серці величезну силу, яку Бог дав людству, — більшу, ніж силу воскрешати мертвих чи зціляти немочі й хвороби. Коли ми воістину впокорені перед Богом, то отримуємо силу, яка відновлює зруйноване, силу, яка приносить особливу славу і честь Господу.

Давид порівнює впокорення Божого народу зі зруйнованими стінами Єрусалима і просить: «Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалима. Тоді ти полюбиш Собі жертви правди…» (Пс. 51:20-21).

Серце Неємії впокорювалося двома способами. Спочатку воно було розбите болем про розруху і розділяло Божу печаль, а другим важливим елементом цього впокорення була надія на відновлення.

Це і є істинно впокорене серце: те, яке спочатку бачить церкву і сім’ї в руїнах і відчуває Господній біль. Таке серце болить тоді, коли зневажають Господнє ім’я. Воно також дивиться глибоко всередину себе і бачить, як Давид, своє духовне банкротство. Воно голосить: «Господи, я зробив пролом у стіні. Я дав привід зневажати свідчення про Тебе. Мене тиснуть ці гріхи. Так далі не може тривати!» Але, маючи надію, — другий елемент цього впокорення дозволяє серцю чути Божий голос: «Я зцілю, відновлю, відбудую. Викинь це сміття і починай замуровувати ці проломи».

Впокорення — це повна руїнна людської сили і здібностей. Це визнання реальності гріха і зневаги, яку завдали Христу. Однак впокорення означає визнання і прийняття до уваги наступного кроку: «стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе» (Дан. 10:11). Це і є абсолютна впевненість у тому, що все зміниться, що прийде зцілення та відновлення — що наші руїни будуть відбудовані для Бога! Свята віра говорить: «Бог працює в мені. Сатана не може втримати мене під контролем, зупинити мене. Я не буду знищений. Мій гріх засмутив мене, але я покаявся. Тепер треба вставати і відбудувати зруйноване». Поки ми не вхопимося за цю надію, ревність та відвагу, ми не звільнимося від наших сліз.

Наше життя може виглядати як гора каміння. Але якщо наше серце відкрите і випробуване Богом, якщо ми довіряємо йому, що Він звершує в нас Свою суверенну працю, якщо ми впокорені з печаллю та надією, то ми є володарями найціннішого знаряддя для роботи в Царстві Божому — досконалого серця. Тоді ми пізнаємо спілкування з Богом. Ми будемо мати Його впевненість та надію, і ми будемо Його слугами, які забудовуватимуть проломи в Тілі Ісуса Христа.

Бог працює. Ворог бережись!

Якщо ваше серце зранене

wcadmin — Wed, 12 Mar 2008 09:36:16 -0500

В той чи інший спосіб, ми всі є пораненими. Всі ми в одному човні. Навіть натовп, що сміється, провадить щасливе життя, отримує рани. Люди у ньому роблять спроби приховати рани за допомогою алкоголю чи жартів, але це не допомагає.

Хто отримує рани? Батьки від своїх блудних синів та доньок. Мільйони батьків були глибоко поранені дітьми, які відкинули їх поради. Ці сповнені любові батьки сумують через обман та непослух дитини, яка колись була лагідною та доброю.

Жертви зруйнованих домівок отримують рани. Полишена дружина, яка була відкинута своїм чоловіком заради іншої жінки. Чоловік, який втратив любов своєї дружини. Діти, які втратили свій захист.

Інші страждають через хвороби. Рак, проблеми з серцем і міріада інших людських хвороб. Слова, які каже лікар: "У вас рак - ви можете померти!" мають приносити жах. І багатоз тих, хто читає цю проповідь має досвід такого болю та агонії.

Стосунки між коханими зруйновані. Друг чи подруга йде геть, ногами розтоптуючи те, що колись було красивими стосунками. все що залишилося це розбите, зранене серце.

А як же з безробітними? Засмучений духом чиї мрії зруйновані? Звільнений? В'язень? Гомосексуаліст? Алкоголік?

Правдою, є те що в той чи інший спосіб всі ми є пораненими! Кожна людина на Землі несе свій власний тягар болю та ран.

Коли ви глибоко поранені жодна людина на цій планеті не може припинити ваші внутрішні страхи та найглибшу біль. ніхто з кращих друзів не може насправді зрозуміти битву, через яку ви проходите, рани які були завдані вам.

Тільки Бог може спинити хвилі депресії та почуття самотності і поразки, які захлинули вас. Віра в любов Бога, лише вона, може врятувати поранену свідомість. Розбите серце із синцями, яке страждає в тиші може бути вилікуване лише наприродньою роботою Святого Духа, ніщо менше ніж втручання Бога насправді не спрацює.

Потрібно що Бог зробив крок і почав роботу. Він має підхопити наше життя в момент зламу, простягнувши свої люблячі руки, для того щоб взяти зранене тіло та розум під свій захист та турботу. Бог має вийти наперед турботливий Батько і показати. що Він тут. повернувши хід справ на добре. Він має своєю силою розігнати штормові хмари, відігнати геть відчай і сум, висушити сльози, і замінити смуток на мир розуму.

Що найбільше ранить, так це те, що ви знаєте, що ваша любов до Бога міцна. Але в цей же час вам здається, що не можете зрозуміти, що Він збирається зробити вашому житті. Ви можете зрозуміти, чому ваші молитви залишаються без відповіді, якщо ви холодні до Його любові. Якби ви тікали від Бога, ви, мабуть, могли б зрозуміти, чому ці випробування і тяжкі випробування продовжують приходити до вас. Якби ви були були відпавшим грішником, який зневажає Божі справи, ви могли б дійти до того, щоб вірити, що заслуговуєте, щоб вас жорстко карали. Але ж ви не тікаєте, не відкидаєте Його ні у жоден спосіб. Ви прагнете виконувати Його досконалу волю. Ви вчитеся служити Йому усім, що у вас є. І тому ваші страждання так віднімають сили. Це заставляє вас думати, що у вас щось є щось дуже неправильне. Ви ставите під сумнів ваш духовний стан, і інколи, навіть, свою святість. Десь глибоко усередині голос шепоче: "Мабуть я якийсь дефективний! Мабуть я так сильно караюся тому, що Бог не бачить достатньо доброго в мені! Напевне, я знаходжуся так далеко від Його волі, що Він мусить виховувати мене, щоб зробити мене покірним."

Потовчене або розбите серце викликає біль, який приносить найбільші муки відомі людству. Більшість інших людських ран є фізичними. Але серце яке зранене мусить терпіти біль, який є і фізичним і духовним. Друзі і кохані можуть допомогти втамувати фізичний біль розбитого серця. Коли вони є поряд, сміються, люблять і піклуються, фізичний біль стихає і є тимчасове полегшення. Але настає ніч і з нею приходить жах духовних страждань. Біль завжди найгірший вночі. Самотність приходить наче хмара коли сонце пропало. Рани вибухають тоді, як ви є на самоті, намагаючись збагнути, як діяти з внутрішніми голосами і страхами, які виходять назовні.

Ваші друзі, які насправді не розуміють через що ви проходите пропонують різноманітні способи легких вирішень проблеми. Вони нетерпеливі з вами. Вони переажно щасливі і безтурботні в цей час і не можуть зрозуміти, чому ви просто не можете просто "забути про це". Вони підозрюють що ви балуєтеся саможалем. Вони нагадують вам, що світ наповнений людьми з розбитим серцем, зранених людей які пережили це. Досить часто вони хочуть молитися тією "за один раз, вилікувати все, вирішити все" молитвою. Вам кажуть "вивільни свою віру, проголошуй обітниці, свідчи про зцілення,і йди геть від свого відчаю."

Це все добре, але така проповідь зазвичай йде від християн, які ніколи не мали багато страждань у своєму житті. Вони "як няньки" Йова, який знав усі їхні відповіді - але які не могли полегшити його біль. Йов сказав їм: "лікарі непутящі ви всі." Дяка Богу за всіх добрих друзів, але якщо вони не можуть відчути ваш біль хоча б на годину, вони змінять свої мелодії. Поставте їх на своє місце всього лише раз, щоб вони відчули те, що ви відчуваєте, щоб мали досвід внутрішнього болю, який ви носите, і вони скажуть вам: "Як в цьому світі ти можеш це терпіти? Я не можу нічого вдіяти з тим, через що ти проходиш."

Існує стара приказка-кліше: "Час лікує все." Вам кажуть розвіятися там-то, одягнути посмішку і чекати на час, коли час знеболить ваші муки. Але я підозрюю, що всі правила і кліше про святість відтиснені щасливими людьми, які не мають ран. Звучать вони гарно, але вони не вірні. Час нічого не лікує, лікує тільки Бог.

Коли вас поранили, час лише збільшує біль. Дні і тижні минають, а біль залишається. Рани не зникнуть, щоб не говорив календар. Час може засунути біль глибше у свідомість, але найменша згадка може винести його на поверхню. Правда також, що знання того, що християни до вас страждали протягом поколінь не допомагає. Ви можете ототожнювати свою ситуацію з стражданнями бібліних персонажів, які пройшли через страшні випробування болем. Але знання, що інші пройшли через великі битви, не заспокоює біль у ваших грудях. Коли ви читаєте як вони вийшли переможцями своїх битв, а ви все ще ні, це тільки додає ран. Ви починаєте думати, що мабуть вони були близько до Бога тому, що отримали відповідь на свої прохання у молитві. Але це заставляє вас думати, що ви недостойні Бога, бо ваша проблема продовжує існування, не зважаючи на всі ваші духовні зусилля.

Люди рідко бувають поранені лише одного разу. Більшість з поранених, може показати вам інші рани. Біль покритий зверху іншим болем. Розбите серце зазвичай чутливе, його легко поламати. Його легко розбити тому, що воно не вкрите міцним панцирем. Чутливість плутають із вразливістю ті, хто мажють серце-панцир. Тиху людину плутають із слабкою. Повна віддача одної особи іншій плутать із переважанням сильної особистості. Серце, яке не боїться визнати свою потребу в любові невірно засуджують як "занадто сексуально стурбоване".

Тому чутливе серце, яке шукає любові і розуміння дуже часто найлегше розбити. Серця, які відкриті і довірливі звичайно є найбільш пораненими. Цей світ сповнений людей, які відкинули любов запропоновану лагідним і чутливим серцем. Ті міцні, серця-панцирі, які не вірять нікому, серця які дають мало, серця, які вимагають підтвердження любові, серця які завжди рахують, серця, які завжди маніпулюють і служать собі, серця, які бояться ризикувати, такі серця рідко бувають розбиті. Вони не бувають поранені, тому що немає що ранити. Вони занадто горді і направлені на себе, щоб дати комусь можливість принести собі старждання у будь-який спосіб. Вони йдуть, розбиваючи чужі серця і витоптуючи тендітні душі, які торкнулися їх життя, просто тому що вони товсті і тупі в своєму серці, вони думають, що всі повинні бути схожі на них. Важкі серця не люблять сліз. Вони ненавидять зобов'язання. Коли їх просять поділитися тим, що на серці, вони почувають себе неначе їх почали душити.

Частиною болю розбитого серця є те, що той хто приніс страждання так просто візьме і піде. Серце каже: "Це, я є розбитим і пораненим, але це і я хто має платити ціну. Той хто образив, вийде чистим з води, в той час як він мав би заплатити за те, що він зробив." Це проблема хрестів - завжди розпинають не того. Але Бог зберігає книги і в День Суду книги будуть зведені до балансу. Але навіть у цьому житті ті, хто розбивють серця і наносяьб рани заплатять велику ціну. Неважливо, як вони будуть намагатися виправдати свої руйнівні дії, вони не зможуть прибрати крик зраненого. Подібно крові Авеля. Яка промовляла від землі, крик зраненого серця може подолати перешкоду часу і відстані і не давати спокою найзатверділішому серцю. Рани звичайно викликані неправдивими обмовами. І кожен брехун має колись бути притягнутий до справедливості.

Чи існує бальзам для розбитого серця? Чи є зцілення для тих, хто має глибокі внутрішні рани? Чи можуть шматочки бути зібрані докупи і серце зробитися навіть більш сильним? Чи може людина, яка знала такий жахливий біль і страждання, глибоку депресію, знайти новий і більш сильний спосіб життя? так! Абсолютно так! Якби ні, тоді б Слово Бога було б обманом і Бог був би неправдомовцем. Цього ж бути не може!

Дайте мені можливість поділитися з вами кількома простими думками про те, як поводитися з вашими ранами.

Те, що трапилося з вами є дуже поширеною недугою всього людства. Ваша ситуація зовсім не є вийнятковою. Те що ви праві чи ні не грає ніякої ролі в данний момент. Все що зараз є важливим - це ваше бажання рухатися у Господі і довіряти Його дивній роботі у вашому житті.

Біблія говорить:

" Улюблені, не дивуйтеся з пожежі, що є у вас для вашого випробування - немовби якомусь сторонньому випадкові; але радійте, бо ви є учасниками Христового терпіння, щоб і в з'явленні його слави ви зраділи й звеселилися. (1Пет.4:12,13)

Бог не обіцяв дати вам безболісний спосіб життя. Він пообіцяв вам "шлях спасіння." Він обіцяв вам допомогти витримати ваш біль. Силу підвестися на ноги, коли слабкість змушує вас хитатися.

Швидш за все, ви робили те, що мусили. Ви йшли згідно Божої волі, чесно слідували за серцем. Ви вийшли на нього з відкритим серцем, бажаючи віддати себе. Любов була вашою мотивацією. Ви не відкинули волю Бога, це зробив хтось інший. Якби ви були не праві, то ви б не страждали так. Ви поранені тому, що намагалися бути чесними.

Ви не можете зрозуміти, чому вас вдарили в обличчя, коли, здавалося б, бог керував усім. Ваше серце питає: "Чому Бог дозволив мені потрапити до цієї халепи, якщо Він знав, що це спрацює не так як слід?" Але відповідь ясна. Юда був покликаний Господом. Він був вибраний для того, щоб бути Божою людиною. Спаситель узяв його за руку. Він міг бути могутньо використаний Богом. Але Юда відкинув Божий план. Він розбив серце Ісуса. Те, що починалося як прекрасний і досконалий задум Бога скінчилося катастрофою, тому що Юда вибрав йти своїм власним шляхом. Гордість і стверділість серця зіпсували план Бога, який був у стані здійснення.

Отож, полиште ваші спотикання через почуття провини. Перестаньте засуджувати себе. Перестаньте шукати, що ви зробили невірно. Те, про що ви зараз думаєте насправді стосується Бога. Ви не зробили помилки, швидш за все, ви просто віддали занадто багато. Подібно до Павла, вам слід сказати: "...дарма, що дуже люблячи вас, я все менше одержую від вас любови. " [2 Кор. 12:15].

Наш люблячий Батько сказав: " На вас найшла лише людська спокуса. Але вірний Бог не допустить, щоб ви спокушалися понад міру, бо при спокусі дасть і вихід, аби ви могли її перенести. " (1 Кор 10:13).

Найгіршим видом богохульства є думка про те, що Бог стоїть за вашими стражданнями і болем. Це Небесний батько виховує вас. Це Бог думає, що вам потрібно ще кілька разів розбити серце, перш як ви будете готові отримати Його благословіння. Не так!

Вірно те, що Господь виховує тих, кого любить. Але це виховання лише тимчасове і не призначене для того, щоб поранити нас. Бог не є автором безладу у вашому житті. Так само як і ви. Такі думки - людська помилка. Це ворог, який сіє будяки у поле ваших старань. Це обман когось поблизу вас, хто втратив віру у Бога. Ворог намагається поранити нас через інших людей, подібно тому, як він робив спроби завдати шкоди Йову через його невіруючу дружину.

Ваш небесний Батько дивиться за вами очима, які не кліпають. Кожен рух помічений. Кожна сльоза зважена. Він відмічає кожен ваш біль. Відчуває кожну рану. І Він знає, коли вам досить бути під дією ворога. Він виходить і каже: "Досить!", коли страждання і біль більше не наближають вас до Господа, коли замість цього спад у вашому духовному житті Бог починає діяти. Він не дозволитьб щоб дитина, яка довіряє, ходила зігнута через надмірну кількість болю і страждань душі. Коли страждання починають діяти вам на шкоду, коли вони починають пригнічувати ваш ріст, Бог має діяти і забрати вас з поля битви на деякий час. Він ніколи не дозволить вам потонути у сльозах. Він не дозволить стражданням пощкодити ваш розум. Він обіцяє прийти, прийти вчасно, висушити сльози і дати замість смутку радість. Слово Бога говорить: "Буває увечорі плач, а радість на ранок!" (Псалом 30:6).

Ісус плакав. Петро плакав, плакав гірко! Петро носив з собою біль зречення Сина Божого. Він сам пішов на гору плакати у печалі. Ті гіркі сльози були на солодке чудо. Він повернувся, щоб захитати царство сатани.

Жінка, яка перенесла видалення грудних залоз написала книгу "Спершу ти плачеш." Недавно я розмовляв з другом. Якому щойно сказали про те, що у нього остання стадія раку. "Перше, що ти робиш," - він сказав - "це плач доки не залишиться сліз. Потім ти починаєш рухатися до Ісуса, поки ти не знаєш, що Його ріки міцно тримають тебе."

Ісус ніколи не відвертається від серця, що плаче. Він сказав: "Серцем зламаним... Я не знехтую" [Псалом 51:19]. Ніколи господь не скаже: "візьми себе в руки! Вставай і приймай свої ліки! Покажи зуби і витри сльози." Ні! Ісус забере кожну сльозу до Своєї вічної посудини.

Ви страждаєте? Зовсім важко? Тоді підіть і поплачте! Продовжуйте плакати аж поки сльози перестануть тікти. Але нехай ті сльози походять лише від болю, е від невірства чи саможалю.

Життя дійсно триває. Ви будете здивовані тим, як багато ви можете витримати з Божою допомогою. Щастя без болі або страждань не буває. Абсолютно. Справжнє щастя - це вчитися як прожити один день незважаючи на сум і біль. Це вчитися як радіти у Господі, незалежно від того що трапилося у минулому.

Ви можете почуватися відкинутими і полишеними. Ваша віра може бути слабкою. Ви можете думати, що ви в такому стані, тому що заслужили. Можливо, смуток, сльози, біль і порожнеча багато разів поглинали вас, але Бог все ще на Своєму троні. Він все ще Бог!

Ви не можете зарадити собі! Ви не можете спинити біль і страждання. Але наш благословенний Господь прийде до вас і Він простягне Свою люблячу руку до вас і підніме вас знову до небесних місць. Він визволить вас від страху смерті. Він відкриє Свою нескінчену любов до вас.

Погляньте! Збадьортесь у Господі. Коли туман оточує вас і ви не можете побачити виходу з вашої ситуації - ляжте назад до рук Ісуса і просто вірте Йому. Він все потрібне зробить сам! Він хочу вашої віри і впевненості. Він хочу щоб ви голосно промовили - "Ісус любить мене! Він зі мною! Він не підведе мене! Він зараз все виправить! Я не буду полишеним! Я не буду переможеним! Я не буду жертвою сатани! Я не втрачу розуму чи мого напрмяку! Бог на моєму боці! Я люблю Його і Він любить мене!"

Найнижче знаходиться віра. А віра основана на одному абсолюті - "Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху. " (Ісаї 54:17).